Про те, як будувати з дитиною стосунки, засновані на довірі, та навіщо це потрібно розповіла психологиня Тася Осадча виданню "Освіторія".
Цікаво! Як допомогти дитині, яка відчуває себе самотньо та немає друзів
"Для формування почуття довіри також важливо, щоби мама або інший значимий дорослий проявляв власні почуття та емоції: сміявся, коли весело та сумував, коли погано. Так, дитина навчиться довіряти не лише іншим, але і самій собі: вірити власним очам та почуттям", – сказала Осадча.
Відносини батьків та дітей мають будуватись на довірі, коли вони діляться своїми думками, емоціями та переживаннями. Але довіра має свої межі: розповісти, що мамі сумно і як вона почувається – це добре, але двері у батьківську спальню треба тримати зачиненими.
Окрім того, якщо у дитини є своя кімната, то перш ніж увійти варто завжди стукати і якщо дитина не хоче пускати батьків у свою кімнату, то це її право, оскільки це її особисті кордони.
Як побудувати відносини, що засновані на довірі
За словами психологині, вчитися довіряти дитині та робити так, щоби вона довіряла батькам – це довгий шлях. Що робити, щоби створити відносини?
- Бути чесними
Чесні батьки щиро говорять про свої почуття. "Якщо тато або мама зляться, то вони мають про це сказати та пояснити чому. Зі щирими батьками дитина і сама може навчитися бути чесною", – каже Тася Осадча.
- Приймати дитину такою, яка вона є
Щоби довіряти батькам, дитина має знати, що всі її емоції – важливі та не боялася поділитися ними з дорослими. Малеча має відчувати, що її люблять навіть у брудному одязі та з піском у голові, а у підлітковому віці – з розбитим серцем та поганими оцінками.
- Будувати чіткі кордони
Зрозумілі для дитини межі допоможуть їй проявляти власну свободу та знімуть деяку тривоги батьків. Маленька дитина має знати, з яких полиць їй можна брати речі, а з яких ні, а підліток – о котрій годині повертатися додому і чому. Ці межі мають бути конкретними та однозначними. Не може бути такого, що сьогодні щось дозволяють, а завтра – за це карають.
- Спілкуватись з дитиною
Батьки інколи дивуються через те, що дитина на питання "Як пройшов день?" відповідає просто "Нормально". У цьому випадку батькам варто подивитися на самих себе. Чи ваші діти знають, чим ви займаєтесь та як проходять ваші дні? Якщо ні, то потрібно почати з себе і щодня розповідати про свій день, бо тільки так діти навчаться робити те саме.
Читайте також! Мамина любов буде завжди: у мережі стало вірусним зворушливе відео про материнство
- Всерйоз сприймати переживання дитини
"Наприклад, у дитини відібрали іграшку і вона приходить у сльозах до батьків. Вони не реагують на це, бо проблема їм здається несправжньою. Так, у 35 років це не проблема, але у 5 – справжня катастрофа", – сказала психологиня.
Тому до переживань дитини потрібно ставитися серйозно, а не знецінювати їх та, за потреби, допомогти знайти вихід з ситуації.